Василь Вірастюк: «ніхто не знає, де межа людських можливостей».

11 жовтня 2008

Нещодавно наше місто відвідав відомий спортсмен-стронгмен, який двічі здобував титул «Найсильніша людина світу», Василь Вірастюк. Приїхав він до Кіровограда з приводу чудової нагоди — відкриття сучасного центру здоров’я і краси «Драйв», де поряд з тими, хто прагне вести здоровий спосіб життя, займатись фізкультурою і спортом, реабілітуватимуться інваліди, люди, яким конче необхідно реалізувати себе в житті. І якщо вони зуміють реалізувати себе саме в спорті, то честь і хвала тим, хто надав їм таку можливість. Василь Вірастюк зазначив, що, на його думку, такий центр — чи не єдиний не лише на Кіровоградщині, а і в Україні.

Зараз стронгмени у Києві тренуються в подібному центрі (і в ньому теж поряд займаються люди з особливими потребами), але навіть там немає деяких тренажерів, які він побачив саме в Кіровограді.

– Ми — як одна сім’я, слідкуємо за результатами досягнень один одного, — розповів Василь Вірастюк. — Людям із особливими потребами дуже важливо, щоб їх помітили, пораділи їхнім успіхам. Загалом проблема соціальної адаптації інвалідів у суспільстві для України сьогодні дуже актуальна. Спочатку їх просто начебто і не існувало, нині ж про них багато говорять, але мало робиться для того, щоб люди з обмеженими можливостями були досить успішними в житті. Тож коли дізнались, що саме в Кіровограді відкривається центр, де займатимуться спортом поряд із здоровими людьми інваліди, то вбачали своїм обов’язком приїхати сюди і показати, на що здатна людина.

Спілкуючись із кіровоградськими журналістами, відомий стронгмен торкався не лише власних спортивних здобутків. Як людина, яка справляє враження досить скромної, він більше розповідав про своїх друзів по команді. До речі, разом із Василем приїхав і наш земляк, колишній кіровоградець Роман Бордюжа. Він також досить успішний у цьому виді спорту, тому все навантаження у запропонованій землякам силовій виставі взяв на себе. Василь же зазначив, що взяти участь у показових виступах не зміг через травму, але в задоволенні апробувати новенькі тренажери собі не відмовив.

Загалом на прес-конференції йшла мова не тільки про спорт. Адже Василь — людина багатогранна, яка має безліч талантів. Визначення його особистості просто як спортсмена-силовика було б несправедливим і досить обмеженим. Вірастюк зарекомендував себе як прекрасний організатор силових шоу, зокрема, турніру найсильніших «Богатир року», він прекрасно співає, хоча визнає свої вокальні дані скромними, озвучує мультики і мріє про роль позитивного героя в українському серіалі, знімається в рекламі й не вбачає нічого зазорного в тому, що таким чином доводиться заробляти гроші, випускає одяг під торговою маркою «Богатир», але визнає, що це досить неприбутковий бізнес. Також Василь Вірастюк мріє створити дитячу спортивну школу, де займались би діти, не лише налаштовуючи себе на великі спортивні досягнення, а просто для всебічного розвитку. Адже здоров’я і фізична загартованість організму — запорука успішності в житті.

Василь зізнається, що професійний спорт несе із собою не лише славу і визнання, а і щоденну важку працю, травми, а інколи й підірване здоров’я.

На запитання, чи хотів би він, щоб вид спорту, яким займається, був внесений до програми Олімпійських ігор, впевнено заперечив. Адже великий спорт нині настільки комерціоналізований і заполітизований, що у таких іграх він не хотів би брати участь.

– Уявіть собі, що 24 години на добу ви знаходитесь під прицілом антидопінгових структур і не лише на змаганнях, а й у повсякденному житті, — повідав таємниці великого спорту відомий стронгмен. — Більше того, пересічний глядач чи вболівальник не знає нічого про таке поняття, як квота. Тобто перед олімпійськими іграми кожній національній команді доводиться певна квота на отримання призових нагород. У нинішньому році китайській збірній як господарю Олімпіади була доведена найбільша квота, тому й успіх у них досить гучний, хоча применшувати досягнення китайських спортсменів не варто. А успіх української збірної можна розцінювати не як завдяки, а всупереч, тому всі ці розмірковування про те, скільки взяли нагород, а скільки б могли, не піддаються жодній критиці. Тож залежати від підводних течій світу великого спорту йому, як людині, яка домагалась усього в житті наполегливою працею, не хочеться.

При цьому Василь Вірастюк зізнається, що і в їхньому виді спорту існує допінг-контроль, але не такий жорсткий. Наприклад, на чемпіонаті світу перевіряли кожного учасника на заборонені препарати.

Але де та межа людських можливостей, коли з кожним разом тобі піддається усе нова і нова вага, навіть найсильніша людина світу не знає. Так на початку богатирського руху в Україні починали носити «коромисло» у 250 кг, а тепер піднімають усі 500. Після довгих і наполегливих тренувань не є чимось недосяжним зрушення з місця 10-тонного КамАЗу, що успішно згодом продемонстрував Роман Бордюжа. Домагатись значних успіхів у цьому виді спорту можна протягом тривалого часу, вік спортсмена тут не обмежений, як в інших видах спорту. Було б тільки здоров’я. Але пік досягнень спортсмена-силовика припадає на вік 25–40 років. Деякі світові знаменитості підтримували свою спортивну форму і в більш значному віці.

Коли запитали про участь родини Вірастюків у деяких не спортивних проектах, як-то Василь співав дуетом з Ані Лорак, а його брат Роман чудово коментував хід Олімпіади на одному з українських каналів, то український богатир скромно зазначив, що не йому, а глядачам судити, наскільки ці проекти вдалі. Та коли присутні попросили Василя щось заспівати, то для виконання він вибрав „Пісню про Довбуша”. Це його улюблений твір. Співає він її, зазвичай, своїм синам. Для них же, як колискову, виконує і Гімн України. Також у його родині дуже полюбляють пісні про січових стрільців. Ось такий він, національно-свідомий українець. Та і не дивно, бо родом з Івано-Франківська. А де ще, як не там, цінують визвольну славу рідного народу.

А приклад брата Романа для Василя є тим, як можна підносити цю славу, виборюючи для спортсменів елементарні побутові блага, адже часто так буває, що держава згадує про своїх героїв лише після здобуття ними певних спортивних висот. Справа в тім, що Роман очолює управління сім’ї, молоді та спорту Івано-Франківської ОДА. І забезпечити нормальне життя для тамтешніх спортсменів для нього не пустий звук. Те, що йому вдалося відвоювати для іванофранківських спортсменів 12 квартир, то це вже також досягнення і привід гордості за брата.

Що ж, цікава і неординарна він людина — український богатир Василь Вірастюк. Приємний у спілкуванні й наполегливий у здобутті високих результатів. Славить Україну і переймається її сьогоденням і майбутнім розвитком. Робить це так само завзято, як і здобуває спортивну славу. Вболіває за державу, яка чомусь так мало приділяє уваги найкращим своїм синам і дочкам, які заявляють про Батьківщину на світовому рівні.

– Якщо держава не зверне належної уваги на розвиток спорту, то на наступній Олімпіаді ми отримаємо не результат, а дулю з маком, — так безпосередньо, але влучно підсумувала свої роздуми найсильніша людина світу.

Вечірня газета