Відкриття пам’ятника загиблим євреям олександрійцям під час фашистської окупації 1941-1943 років

29 травня 2006

28 травня 2006 року в день святкування Дня міста, в Олександрії відбулася ще одна, дуже визначна для нашого міста подія. Це, - урочисте відкриття пам’ятника євреям олександрійцям, розстріляним на цьому місці під час гітлерівської окупації, протягом 1941–1943 років. А місце це, розташовано по вулиці Луначарського, біля міської санстанції. Тут і було споруджено цей меморіал.

На 11 годину ранку 28 травня, не зважаючи на святкування Дня міста та базарний час, на відкриття пам’ятника зібралась чимала кількість людей. Це і представники єврейських громад Олександрії, Кіровограда, релігійні діячі, ветерани війни, представники міської влади, депутати міськради, журналісти і ще багато просто небайдужих громадян.

Керував урочистою церемонією голова єврейської громади міста Олександрія Олександр Ліберзон.

На початку, він висловив подяку всім, хто прийшов на урочисте відкриття, ініціаторам, організаторам, учасникам, спонсорам виготовлення та спорудження пам’ятника. Це, насамперед, головний спонсор Михайло Спектор, Давид Шлома, депутати міськради Микола Лавренко, Іван Артюшенко, також Олександр Пирогов, Юрій Стразєвич, Олександр Лєбідов.

Здійснити церемонію відкриття монументу пам’яті та скорботи було доручено його автору та творцю, відомому в місті митцю, Шурдуку Анатолію Максимовичу. Нарешті спала завіса і перед очами присутніх з’явився величний монумент у вигляді мармурового стовпа з об’ємною шестикутною зіркою Давида на вершині. На пам’ятнику трьома мовами викарбовано наступний надпис:
«Цей знак встановлено в пам’ять 2572 розстріляних євреїв олександрійців під час фашистської окупації 1941 – 1943 років.
«Тут стонет земля. Тут от боли сердце кричит, тут были убиты сотни ни в чём не повинных людей в той страшной ночи»
Далі надпис на івриті, який в перекладі свідчить: «Пам’ять не має часу».

Потім присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

Після цього помічник та заступник головного рабина України Аріеля Хайкіна зачитав поминальну молитву.

Далі перед присутніми виступив міський голова Олексій Скічко. Олексій Омелянович зокрема сказав:
«Сьогоднішня подія, відкриття цього пам’ятника євреям олександрійцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, ще один добрий приклад співдружності націй. Можливо дещо із запізненням з’явився цей знак, знак пам’яті нашим землякам, але нехай вони нам пробачать за це. Активістами єврейської громади, які доклали багато зусиль для того, щоб увіковічнити пам’ять загиблих, зроблено велику і дуже потрібну справу. Велика їм всім подяка за небайдужість і наполегливість...
...За роки окупації, на території Кіровоградської області від куль, від тортур, голоду, загинуло понад 120 тисяч мирних громадян різних національностей і майже 64 тисячі військовополонених. В Олександрії ця цифра сягає майже 9 тисяч. Злочин нацизму, він страшний тим, що свідомо знищувалися мирні люди, чоловіки, жінки, діти, старики. На жаль, майже в кожному місці, а то і в селах, є свій Бабин Яр. Не минуло це лихо і Олександрію, а в районі Нову Прагу. Старожили міста пам’ятають ті страшні дні, коли єврейське населення німці заганяли до так званого тиру, і там розстрілювали. За роки окупації, як і написано на цьому пам’ятнику, тут загинуло 2572 особи...

...Нацисти намагались внести розбрат між українцями і євреями, та їх спроби провалилися. Переважна більшість місцевого населення негативно ставилась до анти-єврейських акцій. Багато людей допомагало рятуватись євреям, особливо дітям, ховали їх на горищах, у погребах, відправляли до родичів у глухі села. І такі випадки непоодинокі. Сьогодні, відкриваючи цей пам’ятник, ми повертаємо своєрідний борг тим землякам, які пішли з життя. І пішли лише тому, що вони були єврейської національності. Від імені міської влади, висловлюю велику вдячність цим людям, які були ініціаторами, організаторами, спонсорами встановлення цього пам’ятнику. Слова, які викарбовано тут трьома мовами, будуть вічно символізувати єдність наших народів, яким довелося разом пережити страшні роки війни. Світла пам’ять і шана олександрійцям, які назавжди пішли у безсмертя...».(кінець цитати).

Далі виступив депутат міськради Микола Лавренко, без якого, за словами Олександра Ліберзона, не було б цього пам’ятника, і який є головним натхненником і організатором його спорудження. Микола Миколайович розказав про історію створення пам’ятника, зокрема зазначив, що на це не було витрачено ні копійки з міського бюджету, це були особисті кошти, які зібрала громада, незалежно від національності...

Далі виступили: народний депутат України, недавній мер Олександрії Степан Цапюк, свідок подій того часу, учасник партизанського руху на Олександрійщині, Василь Куницький, відомий краєзнавець з Нової Праги, колишній в’язень табору смерті, Федір Миколайович Плотнір, який на місті колишнього єврейського гетто в Новій Празі за свої кошти поставив скромний пам’ятник з надписом «Нова Прага – Бабин яр».

Також виступили відомий в нашому місті вчитель, краєзнавець, журналіст, Валерій Жванко, представники громади єврейської культури нашого міста, Михайло Спектор зачитав вірш Бориса Слуцького «Как убивали мою бабку».

Урочиста церемонія завершилась покладанням квітів до підніжжя пам’ятника, першими вінок поклали діти, наше майбутнє покоління, яке не повинне забувати про страшні події нашого минулого, адже, якщо не пам’ятати минуле, майбутнього може і не бути.

На завершення, хотілося б навести дуже актуальні вислови відомих історичних людей, які згадав у своєму виступі Федір Плотнір, це слова письменника Юліуса Фучика «Люди, будьте пильними», та слова Олександра Довженка «Люди, життя таке коротке, спішить робити добро».

Олег Ольжич