Думки з приводу бюджету-2007

15 сiчня 2007

З усіх видатків найгірше профінансовано утримання апарату управління органів місцевого самоврядування — всього на 87,8% порівняно з минулим роком. І роздуми про надміру роздуті штати тут недоречні: мова йде про працівників соціальної сфери, відділів молоді, культури і т. ін.

Сергій Гриценко, депутат, голова планово-бюджетної комісії:
«Ми щойно прийняли міський бюджет на 2007-й рік. Загалом я задоволений тим, що затвердження його пройшло у спокійній діловій обстановці, без сварок і протистояння між депутатськими фракціями. Але слід наголосити, що цьому передувала тривала копітка робота протягом двох місяців. Варто визнати і те, що бюджет прийнято складним, з недофінансуванням міської галузі культури та позашкільних освітніх закладів. Якщо говорити реально, то останнім коштів вистачить лише на виплату заробітної плати і на енергоносії. Щоб захистити позашкільні заклади, на мою думку, їх необхідно об’єднувати. А щоб зберегти сферу культури, я наполіг на останньому засіданні планово-бюджетної комісії на протокольному рішенні: у разі надходження майбутньої державної субвенції частину коштів обов’язково спрямувати на підтримку цієї галузі.

Якщо говорити про недоліки цього бюджету, то недостатньо профінансовано також соціальний захист малозабезпечених, розвиток місцевого самоврядування, і це, на мій погляд, неправильно: тоді доведеться відмінити матеріальні допомоги соціально незахищеним громадянам, виплати почесним громадянам міста, матері¬альні заохочення старшим будинків тощо.

Я був також проти збільшення на 700 тис. гривень місцевих податків і зборів, а особливо — проти збільшення розміру ринкового збору, оскільки це неминуче знищить підприємців-початківців. А малий і середній бізнес, як відомо, забезпечують наповнення доходної частини міського бюджету на 31%.

Я не згодний також і з закриттям профілакторію «Гірник». На його закриття виділено 100 тис. грн., а директор закладу просив 150 тис. грн. на його утримання. В результаті місто просто втратить профілакторій.

У новому бюджеті на комунальне радіомовлення і газету «Вільне слово» передбачено відповідно 30 і 41,1 тис. грн. Але навіщо? Цих коштів їм все одно не вистачить, отож потім доведеться шукати шляхи їх подальшого дофінансування. А бюджет ми можемо коригувати лише за результатами першого півріччя за умови, якщо буде виконуватись його дохідна частина.

Насамкінець слід зауважити, що багато хто з депутатів навіть не встигли розібратись, за що голосувати: на це просто не вистачило часу.

Анатолій Садоміченко, заступник міського голови:
«З усіх видатків найгірше профінансовано утримання апарату управління органів місцевого самоврядування — всього на 87,8% порівняно з минулим роком. І роздуми про надміру роздуті штати тут недоречні: мова йде про працівників соціальної сфери, відділів молоді, культури і т. ін. Зменшення чисельності цих працівників негативно відіб’ється на пенсіонерах, інвалідах, інших мешканцях міста через збільшення черг і погіршення якості обслуговування».

В’ячеслав Чебишев, голова громадської організації «Небайдужі олександрійці»:
«Беспокоит дисциплина в городском совете. Многие депутаты считают нормой поведения опаздывать на заседание сессии, некоторые — не приходить вовсе. Вот и на последней сессии, где рассматривался такой важный для города вопрос, как городской бюджет, из 49 депутатов присутствовали чуть больше 30. При этом удивляет то, что со стороны председателя депутатской мандатной комиссии, которая призвана следить за соблюдением регламента и депутатской этики, не наблюдается никаких соответствующих действий.

И городскому голове также давно надо бы призвать к порядку таких горе-депутатов. Ведь нам, избирателям, не все равно: городу нужен жесткий мэр и жесткая дисциплина в городском совете, в который избраны 50, а не 30 депутатов. Именно за это мы голосовали».

О. Іванченко, олександрієць:
«Поспостерігаєш за роботою міської ради — і мимоволі приходиш до висновку: місту не потрібна така кількість депутатів. Здається, жодного разу за весь час роботи міської ради останнього скликання вони не зібрались у повному (чи хоча б близькому до повного) складі.

Але й серед тих, хто більш-менш регулярно відвідує сесії, чітко видно депутатів, які вже звиклись з роллю статистів. Вони мовчки відсиджують засідання, жодного разу не беручи участі в обговоренні питань, лише без особливого запалу піднімають і опускають руки під час голосувань у автоматичній відповідності до настроїв своєї депутатської фракції.

Так було і під час прийняття нового бюджету. Не було гострих виступів, змагань у перетягуванні бюджетної «ковдри», голосування загалом пройшло гладко і без суперечок. Добре це чи погано? Як сказати... Складалося часом враження, що абсолютній більшості «статистів» абсолютно «по барабану», на яку статтю чи рядок скільки планується витрат і видатків і звідки брати на них кошти. А тим часом сам по собі бюджет має доволі суперечливий і неоднозначний вигляд і викликати загальний беззаперечний «одобрям» він навряд чи міг.

Але тільки не в «депутатів на день»: у них нудьгуючі обличчя і голосування в «автоматичному режимі» — як ухвалила партія.

Отож усьому виною — пропорційна система, завдяки якій утрачено тісний зв’язок між виборцями і їх обранцями, коли громада того чи іншого виборчого округу знала в лице свого депутата і вимагала виконання її наказів виключно від нього одного. І знав тоді депутат, що обдурить одного разу свою громаду, не виправдає надій, — годі сподіватись у подальшому на довіру людей. Хочеш чи ні, а змушений був у такому разі народний обранець мати і власну думку, і спільну з громадою мету, і сміливість для її досягнення. А де візьмуться ініціатива і оригінальність мислення, коли ти гвинтик безликої депутатської фракції і діяти повинен так, щоб не порушувати партійну дисципліну і необхідну перевагу під час голосування? І при цьому не має ніякого значення, у якому окрузі, мікрорайоні ти проживаєш, партійні ж інтереси — понад усе».

О. Осауленко