Капіталъ. Початок

30 грудня 2010

«Вони приїхали на АТП-13506 на двох ВАЗах, а поїхали звідти на двох іномарках». Ця історія надана редакції підприємцем Віктором Медведем, який нині живе та успішно веде бізнес у Києві. В історії йдеться про стосунки Віктора з двома олександрійськими «діячами»: Олегом Панібратенком та Олександром Сердюком. І якраз про накопичення останніми свого першого капіталу.

Отже, 2004 рік, АТП-13506, відкривається завіса, початок вистави. Розповідає Віктор Медвідь: «З 2004 року моє підприємство орендувало приміщення на території АТП-13506. Ми там були не єдиними орендарями. Загалом, таких орендаторів налічувалося близько тридцяти. У 2005–2006 роках на АТП з’явилися Олександр Сердюк (керуючий санацією, нині — член виконкому Олександрійської міської ради) та Олег Панібратенко, який був у Сердюка «правою рукою». Однією з перших їхніх справ було вирізання металу для здачі в брухт. Різали, що бачили. Навіть радіатори опалення та несучі металеві конструкції будівель.

Крім того, організували систему поборів з орендарів за електроенергію. За кіловат електроенергії, який на той час коштував близько 30 копійок, стягували з нас по гривні. У 2006 році, підстанція, яка знаходилася на території АТП і з якої ми всі були заживлені електроенергією, згоріла. На її ремонт було потрібно не більше 500 гривень. Але замість вкласти ці гроші і відновити роботу станції, її також було здано на металобрухт. Здано за «копійки» — приблизно за тисячу гривень, і це при тому, що станція, як обладнання, коштувала близько 20–30 тисяч. З листопада 2006 року АТП залишилося без електроенергії.

Потім вони, прикриваючись іменами працівника УБОЗу та керівника відділення Олександрійської податкової міліції, почали нав’язувати орендарям послуги «даху». Мовляв, ми захищатимемо вас від зайвих проблем. Усе це пропонувалося оформити письмово під маркою надання юридичних послуг. Зрозуміло, з наступною кабальною оплатою цих «послуг».

Я від пропозиції відмовився, і у мене одразу ж була здійснена податкова перевірка. Нічого суттєвого вона не показала. Навпаки, виявила, що держава мені винна 40 тисяч гривень по поверненню ПДВ. Однак, попередньо, до винесення офіційного акту перевірки, Панібратенко власноруч надав мені сфальшований внутрішній документ податкової міліції, в якому йшлося, що я наніс державі збитки на 500 тисяч гривень. Як таке могло бути, якщо річний валовий оборот нашого підприємства на той час становив 200 тисяч гривень? Ці події розгорталися у липні–серпні 2006 року.

Згодом Панібратенко і Сердюк заявили мені, що їм (без мого на те прохання) вдалося вирішити з податковою моє питання за 40 тисяч гривень хабара, і що частину грошей вони вже віддали зі своєї кишені. А отже, я ніби-то винен їм цю суму і повинен написати боргову розписку. Коли я відмовився, вони здійснили угон моє машини ГАЗ-53, що була припаркована на вулиці біля їдальні АТП. Як потім вдалося з’ясувати, вони відкрили ворота і відбуксирували автомобіль на територію АТП, а мене наказали туди не пускати.

І тут, враховуючи тиск із боку Панібратенка, охоронної фірми «Ягуар», мною було надано їм розписку про те, що я ніби-то взяв у Панібратенка в борг 40 тисяч гривень.

Після цього я отримав справжній акт з податкової, в якому зазначалося, що у мене все нормально, і навпаки — не я, а держава винна мені кошти по поверненню ПДВ.

З цим, уже справжнім актом, я звернувся до Сердюка та Панібратенка за роз’ясненнями та поверненням мені моєї розписки. Однак вони відповіли, що їх підвели (дезінформували) якісь знайомі, і загалом гроші на владнання ситуації вони комусь там віддавали і таке інше: «Але ж у тебе ж усе добре? Ну, так то ж ми ці питання і порішали».

Тоді з приводу угону моєї автівки я звернувся до міліції та прокуратури.

Ввечері того ж дня мені телефонує Сердюк. Мовляв, забери з міліції заяву і забирай машину та розписку. Наступного дня я без проблем машину забрав, щоправда, без номерів, які не повернуті до сих пір. По дорозі в міліцію зустрічаюся з Панібратенком та пропоную віддати розписку. Натомість Олег запевняє, що папірець загубив, не може знайти. Каже: «Що хоч зі мною роби, але розписка втрачена». (Як з’ясувалося згодом, це була цілковита брехня).

Повіривши Олегу, я забрав з міліції заяву. Міліція винесла постанову про відмову у порушенні кримінальної справи. Здавалося, що інцидент був вичерпаний, я закрив бізнес і з’їхав з АТП».

alnet.com.ua