Питання позбавлення нашого міста від бездомних собак.

2 березня 2010

„Скільки можна це терпіти? — у відчаї запитує жителька мікрорайону Перемога Людмила Миколаївна. — Біля будинків по проспекту Будівельників сміття вивозиться вкрай рідко, через це розвелися зграї жирних бродячих собак. Страшно випускати дітей погуляти надвір, та й дорослим, щоб пройти до магазину, треба набратися неабиякої сміливості. Нещодавно собаки напали на мою доньку, а влітку покусали шестирічного онука. Дитині довелося навіть уколи від сказу робити. Знаю, що бездомні собаки створюють проблеми жителям багатьох районів міста, зокрема, їх багато розвелося на БАМІ. І нікому до цієї біди справи немає. Куди ми тільки не зверталися! У санстанції говорять: не наша компетенція, а начальник комунального відділу управління ЖКГ О. Гончаренко заявив: „Я вам співчуваю, але це ваша проблема. Втім, вбивати і отруювати собак не можна — ризикуєте опинитися за гратами строком від 2-х до 4-х років”. Говорить, у нас в Олександрії є організація захисту тварин, туди і звертайтесь зі своїми скаргами. їм, мовляв, гроші з бюджету виділяють на заходи зі стерилізації бродячих тварин… Так хто ж таки покладе край давній проблемі?”

Напевно, ніхто. Такий висновок напрошується після спілкування з усіма причетними до питання позбавлення нашого міста від бездомних собак. В УЖКГ нарікають на малоактивність товариства захисту тварин „Друг”. Утім зауважують, що хоча йому і планувалося віддати для проведення стерилізації бюджетні 34 тисячі гривень, які раніше виділялися на знищення бездомних котів та собак, та сьогодні бюджет ще не прийнятий, а у тимчасовому кошторисі, за яким живе місто, грошей немає.

Голова товариства захисту тварин „Друг” Ірина Чернуха чесно визнає: без допомоги влади жоден благий намір організації реалізувати неможливо. „По-перше, нам так і не виділили приміщення, де ми могли б зібрати вуличних тварин. Існує і проблема їхнього відлову. Самотужки „Друг”, до складу якого входять жінки, її не вирішить. Тут потрібні чоловіки і транспорт — цим могли б підсобити комунальники. А нам просто сказали: „Беріть все у свої руки” і переклали проблеми, а з ними і відлов собак, на наші плечі. Так хто ж кому допомагає — ми владі чи влада нам? На даному етапі все, що ми можемо, — це продовжувати робити те, що і раніше: підбирати вуличних тварин, лікувати, вихожувати і підшукувати їм господарів. Але якщо і далі працюватимемо за принципом „Ти та я, та ми з тобою” і чекатимемо, доки влада виконає обіцяне, зрушень не буде.

На мою думку, те, що останнім часом збільшилась кількість нападів бродячих собак на людей, не випадково. Може, таким чином усі зрозуміють масштаби проблеми і перестануть бути до неї байдужими. Звичайно, легше набрати головорізів і перестріляти всіх бездомних тварин. А прийняти виважене рішення і домогтися його виконання важко, бо треба напружитися. Ми не відмовляємось від відповідальності, але ж не до такого ступеня… У статуті організації написано: „Допомагати комунальним службам”, а не брати на себе їхні функції. Я вважаю, що перш ніж наводити порядок у місті, треба привести до ладу свої душі. Та, видно, у комунальників серце з цього приводу не болить…”

Хіба не правда? Правда. Можна передбачити, що комунальні служби у черговий раз образяться на критику. Але проблем від того не поменшає. Якщо влада не в змозі їх вирішити, можна було б принаймні підтримати ентузіастів з їхніми їдеями і готовністю працювати. Та байдужість легко знищує всі добрі починання. От і Ірина Чернуха, стомившись битися об глуху стіну чиновницької „куленепробиваємості” і розчарувавшись в успіху започаткованої справи, вирішила поступитись посадою керівника товариртва захисту тварин „Друг” Анні Бутко. І тепер буде, як і раніше, рятувати тварин від загибелі самостійно. Недарма ж говорять, що розраховувати можна тільки на себе. Тільки, кому від цього стане краще?

alnet.com.ua